ЖІНКА-БОМБА

«Жінка-бомба» — найвідоміша драма сучасної хорватської письмен-

ниці Івани Сайко. У ній яскраво представлені домінанти своєрідної

антипоетики авторки, яка відкидає принципи класичної драми

і втілює в своєму тексті енергію бунту проти усталених правил.

Центральною дійовою особою драми є жінка-(само)вбивця, яка

готується виконати своє терористичне завдання. Актуальності

монодрамі І. Сайко надає не лише тема тероризму, але й намаган-

ня авторки протиставити деструкції креативність. Письменниця

надає голос жінці-бомбі, проте не намагається зробити її герої-

нею. У п’єсі звучать два основні голоси: не менш значущим, ніж

голос персонажа, є голос самої авторки. За свідченням І. Сайко,

«“ Жінка-бомба”􀁢— монолог, у якому беруть участь жінка-бомба,

політик без імені, його охоронці й коханка, Бог і хор ангелів, один

хробак, Мона Ліза Леонардо да Вінчі, двадцять моїх друзів, моя

мати і я». Авторка у цій п’єсі торкається багатьох проблем сучас-

ного світу, а також вічних тем мистецтва: смерті й народження,

шаленства й бунту, складної природи жінки.