Роман Альби де Сéспедес «Заборонений зошит» був виданий у 1952 році видавництвом Mondadori, але до цього твір друкувався частинами в популярному журналі La Settimana Incom Illustrata, сформувавши потужне коло прихильників і, головне, прихильниць, що з нетерпінням чекали нових випусків. «Заборонений зошит» - це перлина італійської літератури 20-го століття і незрівнянний інструмент самопізнання через літературне письмо. За нехитрою фабулою, де головна героїня Валерія Коссаті під впливом раптової ностальгії купує красивий шкільний зошит і починає вести щоденник, криється важкий шлях до себе. Що більше вона пише, то більше розуміє: у неї геть неправильне життя! Цей зошит наче похід до психолога, при чому головна героїня тут і пацієнтка, і лікарка, а це – дуже непростий досвід. Те, що в житті замовчується або приховується за красивими словами, в зошиті постає з безжальною відвертістю, але не одразу, до цієї правди ще треба докопатися, а, докопавшись, зрозуміти як з цим жити – піти на радикальні зміни? дозволити собі трохи свободи, зберігши зовнішню пристойність? або спалити цей зошит і про все забути? Читач може не погодитися з вибором головної героїні. Ба більше, судячи з кипучої біографії самої Альби де Сéспедес, вона б теж його не схвалила в реальному житті, але її задача – проаналізувати спосіб мислення сучасної для неї італійки, і з цією задачею авторка впоралася на відмінно. Її героїня уособлює собою місток між старою Італією та новітньою добою, і щоб це зрозуміти, Валерії доводиться вивернути себе навиворіт у «забороненому зошиті».

Роман «Заборонений зошит» публікувався частинами в період з 1950 до 1951 рр., а за рік вийшов окремою книжкою. Цей твір вважається шедевром Альби де Сéспедес, не просто романом, а історичним свідоцтвом цілої епохи, даниною цілому поколінню, яке передувало появі феміністичного руху в Італії зі всіма наступними революціями, але насамперед майстерним літературним досвідом, що розкриває пошматовану та мінливу людську ідентичність.